Culturezid
Волонтер Олексій грає гімн України у зруйнованій музичній школі в Авдіївці. Раніше тут його донька вчилася грати на фортепіано. Зараз сім'я виїхала, а він продовжує розвозити гуманітарну допомогу й допомагати місцевим евакуйовуватися. Повне відео з міста, що безслідно зникає, дивіться за посиланням https://youtu.be/wP8t0E9cU3k
Diana Butsko is in Авдіївка.
Це мала би бути моя ода Авдіївці, але місто зникає.
Зникає на наших очах. Зранку ми знімаємо будинок, а за кілька годин він уже розбомблений.
Я дуже давно мріяла зафіксувати очима місцевих жителів, як не стає їхнього міста. У що перетворюються місця, де вони жили, ходили на роботу, де їхні діти навчалися.
Волонтер і громадський активіст Oleksiy Savkevych та лікар Віталій Ситнік показали нам Авдіївку та розказали, як це - бачити, що рідне місто стирають в руїни.
Це відео я записав, щоб скинути музикантам в нашому музичному чаті, мовляв, хлопці й дівчата, дивіться, Аркадій на місці, репетиції продовжуються… Мало веселого дивитися на напівзруйновану школу, але чомусь в той день був такий настрій – «пошуткувати». Записав, але так і не скинув. А днями Аркадія не стало. Попав під обстріл, повертаючись з чергового огляду школи додому, не дійшов лише якихось 20 метрів…
Не зважаючи на проблеми зі здоров’ям Аркадій до останнього залишався в місті, як міг, оберігав свою школу, від якої залишалося все менше і менше «живих місць», дивував мене своєю відданістю, порядністю, бажанням бути корисним і захистити школу від мародерів. Разом з Аркадієм ми тушили пожежу на 3 поверсі. Евакуювали обладнання наших хабів, обладнання музичної школи, обладнання та архівні документи управління соц. захисту. Пам’ятаю, як Аркадій, маючи інвалідність і проблеми з серцем, кульгаючи, на рівні з нами, молодими хлопцями, тягнув ті мішки з документами, інші важкі речі…
Останній раз подзвонив, сказав, що відкрило хвилею двері в кабінеті на 2 поверсі, сказав, що все цінне переніс і зберіг, і просив переправити директору музичної школи. Такий собі ангел-охоронець. Вчора проїжджав поруч з тим місцем і зрозумів, що раніше відчував спокій, мовляв школа під надійним захистом. Вчора відчув пустоту. Світла пам’ять тобі, Аркадію. І дякую за те, що був таким незламним.
